Я умру… Но сыграй на рояле,
Сделай милость, утешь, помяни…
Жизнь прошла я другими путями,
Не случилось… все мимо… пойми.
Сердце здесь замирало от Боли,
Сердце здесь уносилось в печаль,
Ты сыграй средь друзей и застолий,
Ну, пожалуйста, молча, сыграй…
Я давала себе здесь запреты,
Я не смела от счастья рыдать…
Но рояль для меня – символ света,
Но рояль для меня – благодать…
Унесет, заворожит иллюзией
И разбудит такое во мне…
Ну, сыграй хоть немного за ужином
Что на память пришлет Бог тебе…
Я послушаю, вся благодарная,
Я слезою рояли коснусь,
Бог не дал. В этом я бесталанная…
Но на миг в этих звуках вернусь,
Поцелую тебя очаровано,
С благодарностью руку пожму
Не заметишь, как плавное облако,
Над тобою легко проплыву…
Только в звуках Божественность видится,
Только здесь отдыхает душа…
Ты… Сыграй. Этот день мне предвидится,
Сделай милость, сыграй для меня…
Наталия Маркова,
Россия, Ростов-на-Дону
семейная, религиозная образование высшее, интересы - религиозные стихи и проза
Прочитано 5999 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
